Опис досвіду вчителя образотворчого мистецтва Боровець Оксани Іванівни Тема проблеми: РОЗВИТОК ТВОРЧИХ ЗДІБНОСТЕЙ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБАМИ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Мета роботи над проблемою – визначити дидактичні умови оптимальної організації навчально-виховного процесу з наочно-методичним забезпеченням художній способів дій учнів, спрямованих на формування та розвиток творчості особистості. Розгляд дидактичної навчальної проблеми “колір” як головного засобу в розгляді змісту методики художнього навчання. Вивчено, систематизовано та узагальнено матеріали, що містяться в літературних джерелах з питань окресленої теми та проблеми. На цій підставі розроблено рекомендації за їх призначенням, з розрахунку специфіки умов загальноосвітніх та спеціалізованих шкіл. Матеріали дослідження можуть бути використані студентами, вчителями образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва як теоретичний, так і наочно-методичний в позакласній роботі, а також можуть бути орієнтиром для вчителів на уроках з образотворчого мистецтва. Це дасть можливість заощадити час на підготовку до уроку на більш глибокій теоретичній та наочно-дидактичній основі. Актуальність визначеної проблеми: для реалізації завдань розвитку творчих здібностей учнів на заняттях образотворчим мистецтвом необхідно компетентно визначити дидактичні умови, котрі б оптимально і ефективно забезпечували педагогічну технологію та методику художнього навчання, цілісність процесу оволодіння основами творчості на заняттях в поєднанні всіх складових навчально-виховного процесу. Основним завданням дослідження - розгляд дидактичної навчальної проблеми “колір” як головного засобу в розгляді змісту методики художнього навчання. Мета і загальне завдання передбачають вивчення та розгляд таких завдань роботи, а саме: вивчення науково-методичної літератури та передового педагогічного досвіду з питань окресленої теми та проблеми; розгляд наукових положень художньої педагогіки з питань розвитку та формування творчої особистості в процесі художнього навчання учнів загальноосвітньої школи; створення методичної технології художнього навчання на заняттях образотворчого мистецтва, дидактично зумовлених доцільними умовами формування та розвитку творчих здібностей особистості; розробка наочно-інформаційного матеріалу з навчальної проблеми “колір”, як головного чинника ефективного впливу на рівень навчально-творчих досягнень школярів; розробити для вчителів методичні вказівки та наочність з визначеної теми у формі додатків; оформити результати практичної дослідницької роботи у вигляді візуальних матеріалів (електронних, наочних таблиць). В дослідженні теми використовувалися методи аналізу, узагальнення і систематизація наукових даних з проблеми, метод моделювання, емпіричні - спостереження, анкетування, бесіди, аналіз діяльності художньо-творчої діяльності учнів тощо. Теоретично-методологічною основою дослідження проблеми послужили теорія пізнання, загальнотеоретичні теорії особистості (Ананьєв Б.Г., Булах І.С.), методологічні підходи до аналізу процесу виховання творчої особистості (Бех І.Д., БожовичЛ.І., Костюк Г.С.), а також теорія творчого розвитку особистості Виготського Л.С. та ін. Актуальність, мета та завдання дослідження окреслили питання розгляду теми “Дидактичні умови розвитку творчих здібностей в процесі образотворчої діяльності школярів 5-7 класів”. 1. Філософія своєї діяльності. Шкільний учитель... Саме на нього покладається відповідальність за долю підростаючого покоління. Я учитель образотворчого мистецтва, і знаю, яка відповідальність лежить на мені. Саме тепер, коли в нашому суспільстві такий складний період, потрібна людина творча, ініціативна, смілива. Вже сьогодні складаються умови для оновлення методик кожного предмета. Так, я щаслива, що викладаю предмет образотворчого мистецтва і перед собою ставлю ряд певних обов'язків: не тільки навчити дітей малювати, але й зробити їх гідними послідовниками тих духовних цінностей, які заповіли нам талановиті предки. Я намагаюсь зробити свої уроки радісним відкриттям прекрасного, використовую твори літератури, музики. Без них просто неможливо створити емоційну атмосферу для сприйняття. Шукаючи шлях, щоб змінити життя на краще, визначила філософію своєї діяльності: 1. Кожна дитина—це унікальна особистість, отож пріоритет – її інтересам і запитам . 2.Зробити все, щоб кожен учень прагнув не лише мати добрі знання з образотворчої грамоти, а й намагався самовдосконалюватись. Реалізуватись як творча особистість. 3.Не тільки навчати дітей висловлювати свої з задуми за допомогою художніх матеріалів, але й зробити їх гідними послідовниками тих духовних надбань, які залишились у спадок від наших предків. 2. Методичні технології в процесі навчання, виховання та розвитку художньо-творчих здібностей школярів засобами образотворчого мистецтва. Школа естетичного виховання пройшла довгий шлях розвитку від авторитарного диктату до формування творчої особистості, яка орієнтується в інформаційному потоці та спрямо¬вана на гармонізацію духовних і матеріальних вимірів сучасного життя. Заснована на принципах гуманізму, на домінанті загаль¬нолюдських цінностей, науковості, творчості система естетичного виховання художня педагогіка має ве¬ликі потенційні можливості, заслуговує на детальне вивчення і творче використання. У середньому на мистецтвознавчі предмети відводиться 7 годин від тижневого навчального наван¬таження у початкових і 5 годин — у старших класах. Одночасно питома вага занять школярів художньою діяльністю упродовж навчального дня досить висока (до 80 відсотків від усього робочо¬го часу). Справа в тому, що мистецтво, особливо в початковій школі, виступає методологією навчання. Природничі, матема¬тичні, гуманітарні знання, уміння, навички формуються у про¬цесі художньої діяльності, тобто домінанта робиться на інтелек¬туальному розвитку, який проходить у своєрідному мистецькому полі. Учитель використовує музику, хореографію, спів, драма¬тичну гру, театралізацію, образотворче мистецтво для глибокого усвідомлення, запам'ятовування учнями математичних, філологічних і т.п. по¬нять, формує вміння переносити набутий досвід з однієї ділянки в іншу. Атмосфера творчості, акцентування особистісного, неповторного — передумова для розкриття духовного потенціалу, виховання справжньої творчої індивідуальності. З метою творчого розвитку в учнів уяви фахівці рекомендують вчителям проводити різноманітні бесіди типу: «Гігантське морозиво масою 500 тонн», «Жит¬тя на верхівці кремового торта», «Яким ви собі уявляєте птаха-зебру?», «Чи можете ви собі уявити асфальтову дорогу не нудного сірого кольору, а у вигляді яскравих різноко¬льорових клаптиків?» тощо. Під час таких бесід учитель з'ясовує, якими учні бачать неіснуючі об'єкти і втілюють свої фантазії за допомогою олівців, фарб, пластиліну, різноко-льорового паперу та інших художніх засобів. Крім бесід, джерелом дитячої творчості мо¬жуть бути мрії, сновидіння школярів. Учи¬тель повинен мати на увазі, що зовнішній ху¬дожній прояв внутрішнього світу учня є не тільки засобом розвитку творчих здібностей особистості. Він дає інколи єдину можливість виявити приховані тривоги, занепокоєність, страх дитини перед чимось і запобігти виник¬ненню дитячих неврозів. З такими роботами педагог, як правило, часто ознайомлює бать¬ків учнів. Це допомагає дорослим краще зро¬зуміти власних дітей, а також запобігає сімей¬ним конфліктам. Крім фантазії та уяви, я приділяю серйозну увагу розвиткові пам'яті учнів. З цією метою рекомендується проводити різно¬манітні ігри, наприклад, «Що змінилося?»: спочатку школярі розглядають карту ігрового поля з різними предметами. Діти запам’ятовують розміщення цих предметів. Заплющують очі. Міняю їх місцями і пропоную дітям, відкривши очі. Зробити так, як було спочатку. При цьому учні краще запам'ятовують форми, за¬барвлення рослин, споруд, машин та інших об'єктів. Оскільки на уроках з образотворчого мис¬тецтва широкі можливості надаються творчо¬му самовираженню учня, то він може самос¬тійно вибирати тему, шлях інтерпретації. Заслуговує на увагу методика добору тематики художньої діяльності. Існує правило, відповід¬но до якого вчитель зобов'язаний забезпечити у класі розробку привабливих для учнів ідей, розбудити в школярів бажання творчості. Зу¬силля вчителя у процесі підготовки уроку ма¬ють бути спрямовані на вибір найбільш дійо¬вих стимулів шкільних занять. Існують різні способи класифікації сти¬мулів. Найзручнішою для користування є класифікація залежно від завдань уроку. За такого підходу виділяються чотири групи сти¬мулів: 1) для зміцнення сенсорної чутливості; 2) для розвитку пам'яті, уяви; 3)для забезпечення ознайомлення учнів із різними художніми матеріалами; 4) для сприяння оволодінню художньою технікою. Перша група стимулів, які розвивають сен¬сорну чутливість учнів — це організація вис¬тавок природних матеріалів (кори, коріння, гілочок, листя, квітів, плодів, насіння різних дерев), виробів із дерева (різьба по дереву, папір, меблі), а також фотографій, слайдів, діаграм, ілюстрацій, які розповідають про життя дерев. Матеріали для виставок збира¬ють учні під час екскурсій або спеціально підбираються учителем. Робота з виставлени-ми експонатами передбачає, що учні будуть їх сортувати, визначати відмінності та подібності між предметами, робитимуть їх опис. Друга група стимулів, які забезпечують розвиток уяви, пам'яті учнів: учитель спрямо¬вує школярів на словесний опис з пам'яті, на фантастичні оповідання,створення казок, на драматизацію, на прослуховування музики. Використання дру¬гої групи стимулів включає безпосереднє спос-тереження, акцент робиться на розвиткові па¬м'яті, уяви. Третя група стимулів, які сприяють озна¬йомленню з різними художніми матеріалами: педагог забезпечує наявність у класі багатого вибору художніх матеріалів: олівців, крейди, фломастерів, чорнила, туші, фарб, різнокольо¬рового паперу, клею, ножиць, глини, пласти¬ліну. У класі ведеться обговорення, якими ху¬дожніми матеріалами можна реалізувати творчий задум. Четверта група стимулів, які сприяють ово¬лодінню учнями художньою технікою: учи¬тель показує, як за допомогою олівців, фарб, глини можна зобразити один і той самий предмет. Необхідно підкреслити, що дітей слід ознайомлювати ли¬ше з технікою художньої діяльності. Заверше¬ного виробу педагог не демонструє. Після того, як учитель визначить, яка з чо¬тирьох груп має бути використана на уроці, він може доповнити її стимулами з інших груп. Таким чином, реалізується інтегрований підхід до навчання. Проте домінуюча група стимулів (одна з чотирьох) має бути чітко виз¬начена учителем для кожного уроку. Для здійснення керівництва навчальною діяльністю учитель має володіти, як мінімум, п'ятьма видами художньої техніки: рисунком, живописом, ліпленням, виго¬товленням гравюр і декоративно-прикладною творчістю. Навчання малювання, на думку учених, особливо важливе для дитини, бо вміння висловити свої думки, по¬чуття за допомогою малюнка необхідні для представників різних професій, а не тільки для художників. Методика викладання ма¬лювання ґрунтується на концепції, яка стверджує, що навчити малювати можна кожного школяра, але виховати справжнього майстра набагато складніше. Весь процес навчання малювання спрямований на вияв¬лення обдарованих дітей і розвиток творчих здібностей кожної дитини. Художні матеріали, що використовуються для образотворчої діяльності, досить різноманітні. Це кольо¬рове чорнило і кольорова крейда, вугілля, олівці, фарби, фломастери, туш. Малюнки ви¬конуються на папері, картоні, пластику, де¬реві. Всіма засобами педагог заохочує особистісну інтерпретацію учнями зображуваного об'єкта. Технікою малюнка школярі оволо¬дівають на такому рівні, який їм необхідний для творчого самовираження. Простежується чітка послідовність дій педагога: спочатку за¬цікавити дитину, стимулювати бажання тво¬рити, а потім навчити техніки, яка необхідна для реалізації творчого задуму. Головним є не результат діяльності учня, а сам процес залу¬чення його у творчу атмосферу. У процесі вик¬ладання техніки малюнка учитель повинен бу¬ти готовим використати методи прикладу, імітації, обговорення, аналізу, інсценізації. Учителям рекомендують проводити заняття під музику, яка повинна бути ритмічною, різноманітною, але не дуже швидкою. Наголо¬шується, що учні здатні інтерпретувати на па¬пері слухові образи, які в них виникають. Дітей привчають створювати цілісні компо¬зиції, ознайомлюють з поняттям «близької і далекої перспективи». Цьому сприяє вдало дібрана учителем тематика композицій для школярів різного віку. Для школярів пропонується така тема¬тика малюнків: «На кого я схожий?», «Коли я буду великим», «Моя іграшка і я», «Я зароб¬ляю гроші», «Як я можу допомогти людям?», «Парад іграшок», «Дерево з різнокольоровим листям», «Сьогодні йде сніг». Також дітей цього віку привчають до абстрактного вира¬ження власних думок. Досить ефективним виступає при цьому такий методичний при¬йом аркуш паперу з намальованою посередині красивою формою, розмальованою орнамента-ми, спочатку закривається, а потім швидко відкривається. Дитина намагається запам'ята¬ти, що нагадує малюнок і за допомогою уяви створює абстрактну композицію. Дітям педагог пропонує нама¬лювати «Портрет однокласника», «Мій учи¬тель», «Мій дідусь схожий на ...», «Весна в на¬шому дворі», «Вогнище», «Земля, звідки родом мої батьки», «Портрет фантастичного героя». В абстрактних компози¬ціях під музичний акомпанемент учні за допо¬могою різних кольорів передають повільну і швидку, тиху й голосну музику. Учні створюють такі композиції: «Я граюсь у школі», «Людина, яку я бачив по те¬левізору», «Подорож до Діда Мороза». Абст¬рактні картини учні малюють вугіллям, крей¬дою, слухаючи в цей час музику. Школярі створюють малюнки такої тематики: «Улюблений куточок класу», «Я допомагаю сусідам», «Моя мрія», «Мій секрет» (розглядаючи малюнок, інші діти намага¬ються його розгадати), «Національний кос¬тюм», «На ярмарку». Учням пропонується така темати¬ка композицій: «Що я бачу із свого вікна», «Світ через замкову щілину», «Фантазія», «Ми співаємо східні пісні», «Як я святкую день народження своєї країни», «Острів Робінзона», «Служба в церкві на Паску». Повторюючи багато разів одну й ту ж форму, наприклад, дерева, гори, будинку, школярі от¬римують абстрактні малюнки. У роботах учнів відображена така тематика: «Професія мого батька», «Гості школи», «Буря», «Підводне царство», «Як виглядає Земля з висоти пташиного польоту», «Церковні свята», «Мій проект шкільного прапора», «Якби я був первісною людиною» тощо. Ство¬рюючи абстрактні малюнки, діти за допомогою різноманітних ліній, форм, фарб намагаються передати свої думки, почуття. Крім малюнка у зміст образотворчого мис¬тецтва входить живописна техніка. Зокрема, пе¬редбачається виконання учнями робіт за допо¬могою фарб, які наносяться на тверду поверхню. При цьому використовуються акварельні, кле¬йові, емалеві фарби, гуаші, пензлі різних видів. Зазначимо, що викладання живопису пов'язане з іншими видами художньої творчості: створен¬ням картин, настінних розписів, костюмів для вистав, моделей з азбесту, паперу, картону, дерева, що вимагає формування навичок з техніки використання різноманітних пензлів та фарб. Складовою частиною курсу є кольорознавство, покликане сформувати в учнів знання про основні кольори і практичні уміння створюва¬ти нові барви шляхом змішування кольорів, підбирати і об'єднувати кольорові відтінки теплої або холодної гами, передавати власний емоційний стан за допомогою ніжних, суво¬рих, сумних, веселих кольорів. Увагу вчителів звертають на те, що в про¬цесі ліплення, моделювання, конструювання в учнів необхідно розвивати просторову уяву, відчуття, вміння з частин створити ціле, подумки розділити предмет на частини. На уро¬ках рекомендується споглядати і виготовляти народні керамічні іграшки, оскіль¬ки вони не тільки розвивають естетичний смак, а й несуть інформацію про зарубіжні культури. З учнями вчитель розмальовує глиняні фігурки до¬машніх і диких тварин, птахів, їхні гнізда, людей різних національностей, іграшки, ма¬шини, літаки, посуд (тарілки, чашки, глечи-ки), а також виконувати скульптурні компо¬зиції («На пташиному подвір’ї », «На вулиці», «У саду»). 3а допомогою паперу, картону, дерева, дроту виготовляються моделі кораблів, фортець, будинків. Матеріалом для створення різних рельєфів служать глина, пісок, солоне тісто, вода. З учнями 5 — 7-х класів рекомендується ліпити гончарні вироби, виконувати об'ємні зобра¬ження голови людини, моделювати з дроту фігурки тварин, людей. Ліплення абстрактних форм, виконання з паперу, дроту реально неіс¬нуючих об'єктів спрямоване на поліпшення просторового сприймання дітей, розвиває їхній творчий потенціал. Програма художньої діяльності охоплює різноманітні способи ручної обробки мате¬ріалів і друкування відбитків. Учні виготовляють дерев'яні і гумові штампи, нескладні трафарети, друку¬вати картоплею,морквою,листям, шампіньйонами. Школярі 4 — 7-х класів, використовують ті ж самі матеріали, виконують складнішу роботу: дру-кують пейзажі, абстрактні орнаменти, виго¬товляють особисті печатки, різноманітні тра¬фарети. Складовою частиною естетичного розвитку є декоративно-прикладне мистецтво, якому приділяється серйозна увага в школах. Прог-рама з декоративно-прикладного мистецтва інтегрує елементи малюнка, живопису, ліплення, моделювання, конструювання. Учнів залучають до декоратив¬но-прикладної творчості, під час якої діти практично пізнають зв'язки між різними ви¬дами мистецтва, виробляють навички худож¬нього оформлення середовища: класних при¬міщень, домашньої обстановки, предметів навчальної діяльності, побуту. Головною ме¬тою декоративно-прикладної творчості є навчити школярів естетично насичувати і пере-творювати навколишнє середовище. Водно¬час естетизовані предмети побуту і навчання виступають важливими засобами виховання в учнів потреби бачити і створювати красиве у щоденному житті. На думку багатьох фахівців, вирішальним для вчителя у процесі естетично¬го виховання є вміння створювати в класі творчу атмосферу, адже обдаровану індивіду¬альність можна виховати лише у відповідних умовах. Суттєвим методичним компонентом висту¬пає технологія організації групових форм ро¬боти. Наведемо приклад двох підходів до орга¬нізації групової діяльності учнів: 1) клас ділиться на групи, кожна з яких діє незалежно від іншої; 2) робота кожної групи підпорядковується спільній меті, при цьому клас утворює велику групу, яка складається з мікрогруп. Під час реалізації першого підходу ви¬діляється кілька способів поділу учнів: — Клас ділиться на групу навчання нового виду художньої діяльності (друкування кар¬топляним штампом) і групу, що займається ос¬воєним видом роботи (малювання). У той час, як одна група дітей виконує завдання, що не викликає особливих ускладнень, учитель має змогу детально навчити учнів першої групи оволодіти засобами нової художньої техніки. Потім функції груп змінюються. Після того, коли всі учні опанують новий вид діяльності, вони можуть продовжити роботу індивідуаль¬но або у складі однієї великої групи. — Клас ділиться на групи з двох осіб так, щоб у кожній парі одна дитина володіла нови¬ми прийомами художньої діяльності і могла навчити свого напарника. Після практичної діяльності учні, зіставля¬ючи результат роботи членів різних груп, до¬ходять висновку про доцільність вираження почуттів, емоцій. Під час групової діяльності досвідчений учитель вміло чергує детальні, тривалі дискусії з ко¬роткими чіткими вказівками, адресованими всьому класу. Важливе значення має зміна тривалих (20 — 40 хв.) практичних занять на короткочасні. Наступний спосіб утворення груп є ефек¬тивним для розвитку просторового мислення школярів, коли одна й та ж робота виконуєть¬ся одночасно на площині і в просторі. Наприк¬лад, частина дітей ліпить глечик, а інші — ма¬люють його на папері. Інший підхід до організації групової діяльності є складнішим, оскільки передбачає високий рівень саморегу¬ляції школярів, дії яких здійснюються у чоти¬ри етапи: 1) визначення мети діяльності; 2) планування роботи; 3) реалізація намічених планів; 4) аналіз отриманих результатів. Учитель забезпечує необхідну поетапність дій школярів, враховуючи те, що його роль змінюється залежно від досвіду групового спілкування учнів. На початковій стадії залу¬чення дітей до групової діяльності вчитель повинен створити такі умови, за яких учні самі доходять висновку про необхідність пла¬номірного дотримання чотирьох етапів. Нап¬риклад, учні 5 класу вирішили створити колективну картину «Осінь». Кожна дитина, за власним бажанням, малює якийсь пред¬мет, що символізує осінню пору (квітку, пташку, сонце, траву,дерево, листя), потім вирізає і накле¬ює його на великий загальний лист паперу. Часто трапляється так, що більшість дітей малює дерева, листя і ніхто не зображує птахів. Учні переконуються, що без попереднього розгляду змісту малюнків важко створити чудову кар¬тину. Таким чином, виробляється звичка плану¬вати діяльність. Обговорення можливого вико¬ристання різних художніх засобів удосконалює етап реалізації творчого задуму. І підсум¬кове запитання учителя: «Як би ми могли пок¬ращити картину?» привчає дітей до аналізу їхньої діяльності. З нагромадженням школя¬рами навичок групової роботи роль учителя як контролера має бути більш завуальована. Тематика групових завдань досить різноманітна і пов'язана з інтереса¬ми учнів . Групові форми роботи ре¬алізуються під час виготовлення газет, ля¬льок, декорацій, костюмів для вистав, різно¬манітних стінних прикрас великого розміру. Всі ці види групової роботи набувають часто форму проектів, коли протягом усього нав¬чального дня займаються, наприклад, випус¬ком газети, яка містить матеріал з математи¬ки, природознавства, соціальних дисциплін. Інколи розпочату на уроці роботу варто про¬довжити і в позаурочний час. Так нерідко трапляється з підготовкою і постановкою номерів до свят. Учителів спрямовують на уміле поєднання індивідуальних, групових і фронтальних форм навчання, що збагачує методику викладання різних видів художньої творчості. Поряд з формуванням навичок практичної художньої діяльності вчителі виховують висо¬ку духовну культуру в учнів — здатність сприймати й аналізувати естетичні явища в мистецтві. На педагогів покладається відпо¬відальність за розширення кругозору учнів, за розвиток їхньої фантазії, уяви. Тому першо¬чергового значення набувають бесіди про творчість митців різних шкіл (імпресіоністів, фовістів, експресіоністів, кубістів, сюрре¬алістів, абстракціоністів, модерністів). Учителі використовують різноманітні методи навчання естетичного сприймання (словесні, наочні, практичні). При словесних методах практику¬ються бесіди, серед яких найефективнішими вважаються короткотривалі (5 — 10 хв.), що проводяться на кожному уроці й супроводжу¬ються демонстрацією слайдів, репродукцій, цікавою інформацією про життя і творчість художників. Характерним прикладом наочних методів навчання естетичного сприймання є поперед¬ня організація педагогом виставок, ілюст¬рацій, репродукцій. Упродовж кількох днів учитель дає учням можливість самостійно, в довільній формі, розглядати виставлені роботи, у такий спосіб ненав'язливе залучаючи дітей до мистецьких творів. Потім проводить¬ся обговорення побаченого. Крім демонстрації слайдів, репродукцій, ілюстрацій, також ви¬користовуються фільми, кінофрагменти. До¬сить важливим і корисним є якомога ширше ознайомлення дітей з оригінальними творами. Воно реалізується під час екскурсій до музеїв, художніх галерей. До практичних методів навчання естетично¬го сприймання належать такі способи орга¬нізації діяльності, які спрямовують дитину до художнього твору з метою розв'язання певних естетичних проблем. Від професійної підготов¬ки вчителя повністю залежить вмілий добір таких мистецьких творів, цінностей, які відпо¬відають певному виду художньої діяльності учнів. Так, у процесі виготовлення колажів необхідно виявити фантазію, вигадку, тому цілком закономірним є інтерес учнів до робіт визнаних у фантастичному жанрі майстрів — Далі, Клее. Заслуговує на увагу спосіб, який ставить учня в ситуацію аналогічну тій, в якій перебував художник, працюючи над своїм тво¬ром. Для того, щоб допомогти дітям зрозуміти, чому імпресіоністів називають «художниками світла», вчителі організовують в сонячний день екскурсію в природу, де на відкритій місцевості учні малюватимуть пейзажі. Повер¬нувшись до класу, учитель приводить бесіду про відмінності в роботі художника в при¬міщенні й на природі. 3. Колективна і індивідуальна робота. За формою організації заняття по образотворчій діяльності можуть бути колективними і індивідуальними коли кожна дитина виконує свою роботу, втілюючи в ній свій задум. Якщо ж дитині важко самостійно ухвалити рішення, я допомагаю її — навідними питаннями, бесідою або пропозицією свого варіанту для втілення задуму, але при цьому враховую особливості кожної дитини і скореговую втручання. Наприклад, одна дитина робить все емоційно, прагнучи як найшвидше закінчити роботу (тут необхідно звертати увагу не на кількість виконаної роботи, а на якість). Інший же робить поволі, боячись зіпсувати роботу (тут можна підбадьорити дитину, вселити упевненість в його силу). Якщо ж у дитини залишилася боязнь перед початком роботи, я можу працювати з ним нарівні, як би в чотири руки. Враховуючи індивідуальні інтереси кожної дитини, по можливості надаючи вибір вподобаної техніки діяльності. Найбільш успішна спільна діяльність на заняттях з образотворчого мистецтва реалізується в колективній творчості дітей, оскільки вона більше містить в собі творчий початок. Частіше всього колективні переживання асоціюються у дітей з радісними емоціями. В колективній праці дитина усвідомлює, що в загальній роботі є і його частка внеску, частинка його «я». Колективну форму співпраці можна використовувати у всіх вікових групах, починаючи з молодшого віку. Систематичне і цілеспрямоване педагогічне керівництво підвищує рівень активності дітей. Для цього я поступово ускладнюю тематику занять, що спонукає дітей до сумісних дій. Спочатку об'єднуються індивідуальні роботи в загальні. В подальші заняття включаю ігрові ситуації, примушуючи дітей об'єднуватися в сумісні дії. Наприклад, використовувався такий вид сумісної діяльності, як малюнок на загальних листах («Квіти на лужку» (додаток3). Діти, варіюючи готові роботи, різноманітні форми, вчаться створювати барвисті композиції. Мимовільно діти починають придивлятися до того, як працюють товариші, з'являється бажання спробувати зробити так само. Це створює основу для завдань, виконання яких залежить від узгодженості дій всіх учасників. Художня діяльність — це важливий засіб етичного, естетичного виховання дітей. Твори образотворчої творчості багатообразні. Кожний твір наповнений красою, добром, радістю; він несе в собі фантазію, захоплюючу дітей і дорослих в світ казки. Заняття можна організувати з різними казковими ефектами, використовувати музичний супровід. Знайомство дітей з творами митців допомагає їм увійти до світу прекрасного, учить бачити і відчувати неповторне поєднання фарб природи, будить потребу любити і радіти життю, підвищує емоційно-естетичну культуру. 4. Керівництво колективно-проектними роботами. Виконання колективно-проектних завдань розвиває у дітей уміння домовлятися між собою, підпорядковувати свої інтереси і бажання загальній цілі, виховує відчуття товариства, взаємодопомоги, формує відповідальність, розвиває ініціативу і кмітливість. При виконанні колективно-проектних завдань діти вчаться планувати майбутню роботу, погоджуючи свої дії із загальним планом, продумувати послідовність її виконання, підбирати і використовувати потрібний образотворчий матеріал. В той же час в колективно-проектних роботах яскраво розкриваються індивідуальні особливості дітей, формуються творчі навички. Керівництво колективно-проектними роботами має свою специфіку і в організації дітей, і в підборі матеріалу, і в характері попередньої роботи, і в змісті самої діяльності. Так, відповідно до змісту і призначення роботи я організовую дітей по два або шість чоловік, при цьому ураховую спільність інтересів і можливості кожної дитини. Наприклад, діти можуть працювати одночасно або послідовно на одному листі паперу. Успіх колективно-проектних робіт багато в чому залежить від попередньої підготовки: спостереження явищ оточуючої дійсності; перегляд репродукцій, предметів декоративно-прикладної творчості, читання художньої літератури, слухання музики. Це служить основою для бесіди з дітьми по темі завдання. Визначається напрям і об'єм роботи, її зміст, образотворчі матеріали і устаткування практичне призначення. Особливу увагу надається послідовності виконання роботи, її розподілу між дітьми з урахуванням їх інтересів і індивідуальних здібностей. За змістом колективно-проектні роботи можуть бути декоративними і сюжетно-тематичними. Основою для їх виконання служать знання і уміння, придбані дітьми на заняттях наочного (з натури), декоративного або сюжетного малюванням, або аплікацією. Колективна діяльність припускає творче використовування знань, умінь в нових комбінаціях, внесення різноманітних елементів в зміст, композицію, колірне рішення. Для колективно-проектної роботи можуть бути використаний наступні види художніх робіт: 1. Оформлення виставок 2. Оформлення подарунків 3. Оформлення приміщень 4. Виконання костюмів і їх атрибутів. 5. Виконання декорацій для сцени 6. Виготовлення ляльок для театру. Колективно-проектна робота має величезну нагоду для розвитку у дітей творчої уяви, фантазії. Цей вид образотворчої діяльності доступний не тільки для обдарованих дітей, ним можуть займатися діти шкільного віку. Діти створюють продукт своєї творчості, який доставляє радість всім. 7. Висновки. В психолого-педагогічній літературі міститься обґрунтоване ствердження, що формування творчої особистості може здійснюватися творчим педагогом, який розкриває особливості розвитку творчості, активізацію творчої діяльності, обґрунтовує шляхи та форми підготовки школярів до творчої діяльності, визначає питання викладання навчальної дисципліни, як творчої діяльності вчителя. Дидактичні умови розвитку творчих здібностей учнів на заняттях образотворчого мистецтва зумовлюються сукупністю компонентів процесу навчання-пізнання та творчості: соціально детерміновані цілі художнього навчання; зміст, структурні зв’язки всіх ланок навчання; протиріччя, принципи навчання; методи навчання; психологічна своєрідність навчання; види навчання та їх психолого-педагогічне обґрунтування; форми організації навчання та учіння; оцінку результатів навчання-учіння. Таким чином, виховання сприйняття, як і розвиток творчих здібностей в цілому повинно базуватися не стільки на розвитку фізіологічних почуттів, перцептивних властивостей людини, що більш є доцільним для розвитку образотворчих здібностей, стільки на розвиток специфічних особливостей творчого мислення в тісному зв’язку з цілісно - орієнтованою діяльністю свідомості. Формування потреби в художній творчості залежить від педагогічних настанов, тобто дидактичних умов і регуляції навчально-творчої діяльності учнів у відповідності етапних завдань процесу художнього навчання. Ми розуміємо під дидактичними умовами художньо-творчої діяльності учнів на заняттях образотворчого мистецтва всі вихідні положення навчання, котрі визначають зміст, методику і форми організації навчально-виховного процесу. Навчальні завдання повинні передбачати завдання творчості, в тому разі і завдання розвитку художньо-пізнавальної діяльності. Тому педагог повинен визначати рівні розвитку пізнавальної та творчої діяльності. Організація навчального процесу потребує не тільки виявлення і розвитку індивідуальних художніх якостей, але і перш за все в оволодінні тих видів і способів пізнавальної діяльності, котрі складають методичну основу розвитку художньо-творчих здібностей. Це не виключає, а передбачає розвиток так же індивідуальних властивостей особистості. Визначив мету художньо-творчої діяльності учнів за темою уроку та методи пізнавальної діяльності, педагог створює умови протікання художньо-пізнавальної діяльності школярів. Таким чином, розвиток художньо-творчих здібностей можливо лише у цілеспрямованій практичній діяльності з поетапним ускладненням пізнавальних, практичних завдань. Визначальне місце у навчальному процесі має структурна організація пізнавальних дій до спостережливості, уяви і творчої фантазії. Творча активність є складовою пізнавальної активності і всебічного художньо-естетичного розвитку особистості. Тому основою динамічного розвитку творчих здібностей учнів може бути спеціально розроблена система завдань, побудована за принципом поступового підвищення рівня пізнавальних дій. Різнобічна пізнавальна діяльність повинна сполучатися з конкретними практичними вимогами і з вихованням відповідального відношення до учіння. У формуванні пізнавальної діяльності на заняттях образотворчого мистецтва педагог повинен враховувати інтереси і спрямованість учнів на досягнення загальних позитивних результатів. Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня. Вважаю, що мені теж є з чого порадіти. Адже мої учні неодноразово здобували перемоги у конкурсах, та ці заслуги я, в першу чергу, адресую їм, а не собі, а віддачі шукаю у повазі, щирому ставленні, творчій співпраці та взаєморозумінні.